Лікування тунельного синдрому у Запоріжжі

Що таке тунельний синдром

Перш, ніж говорити про лікування тунельного синдрому, необхідно з’ясувати, що являє собою дане захворювання. Отже, синдром карпального каналу — це захворювання, яке характеризується стисканням серединного нерва. Причиною патології є інтенсивні та монотонні навантаження на зап’ястя, внаслідок яких запалюється сполучна тканина. Хронічне запалення призводить до набряку синовіальної оболонки згинальних м’язів, яка, у свою чергу, чинить компресійний тиск на нерв.

Через сильні навантаження на зап’ястя синовіальна оболонка стає менш еластичною, грубіє, набрякає і потовщується. В результаті рівень тиску в зап’ястному каналі збільшується, венозний відтік утруднюється і настає ішемія (зниження кровотоку). Це також призводить до пошкодження чутливих, моторних та вегетативних (рідше) нервових волокон, через що порушується терморегуляція, моторика тощо.

Найчастіше лікування тунельного синдрому потребують люди, чия робота пов’язана з виконанням одноманітних рухів зап’ястями і незручним розташуванням кистей. Найбільше захворюванню піддаються жінки. Вік на розвиток патології не впливає — вона зустрічається у всіх вікових груп. Однак найбільше серед пацієнтів людей середнього та старшого віку.

У клініку NEW STEP для лікування тунельного синдрому найчастіше звертаються люди наступних професій:

1. піаністи, гітаристи, скрипалі, барабанщики;
2. програмісти, копірайтери;
3. письменники;
4. геймери, кіберспортсмени;
5. велосипедисти, мотогонщики;
6. художники;
7. диригенти;
8. перукарі;
9. сурдоперекладачі.

Також до розвитку хвороби схильні люди, у яких карпальний канал має невеликі розміри. Патологія може призвести до болю або парестезії верхніх кінцівок.

Симптоматика захворювання

Найчастіше тунельний синдром проявляється такими симптомами:

• болючі відчуття, що виникають у момент згинання;
• затікання та поколювання в зап’ясті, а також середньому та вказівному пальцях;
• печіння у зап’ясті;
• біль у долонях;
• погіршення рухливості;
• нездатність зібрати пальці в кулак;
• скутість пальців у ранковий час;
• чутливість зап’ясть до змін погоди, підвищення потовиділення та ін;
• болючі відчуття в руках у нічний час, що призводять до пробудження;
• зниження сили та керованості рухами.

Симптоматика часто змішана і включає одразу кілька ознак захворювання. З перебігом хвороби вона може змінюватись.

Чому виникає тунельний синдром

Синдромом зап’ясткового каналу називають патологічний стан, що виникає внаслідок передавлювання серединного нерва, що призводить до порушення його функцій. Передувати цьому можуть різні ситуації.

До найпоширеніших причин захворювання належать:

1. травма зап’ястя (перелом, зміщення, розтягнення);
2. запальні захворювання сухожиль;
3. амілоїдоз (надмірне накопичення білків в органах);
4. новоутворення (пухлини, кісти) у зап’ясті, які тиснуть на серединний нерв;
5. запалення сполучної тканини, що призводить до набряку синовіальної оболонки;
6. цукровий діабет;
7. акромегалія (порушення функцій передньої частки гіпофіза);
8. патології суглобів (артроз, артрит);
9. уроджені анатомічні особливості, такі як квадратне зап’ястя;
10. різкі рухи зап’ястям із застосуванням сили.

Розвиток захворювання найчастіше пов’язаний з виконанням повторюваних дій, що супроводжуються вібрацією. Деякі люди можуть бути генетично схильні до захворювання. Так буває, коли людині у спадок передаються форма зап’ястя, ширина поперечної зв’язки, статура тощо.

Лікування тунельного синдрому часто потрібне людям, у яких раніше були діагностовані артрит або артроз. Патології призводять до передчасного зношення суглобів, внаслідок чого вони деформуються і передавлюють нерв. Нерідко захворювання розвивається через запалення, що виникає внаслідок потрапляння в організм інфекцій, перманентних згубних навантажень та ін.

Ще одна причина розвитку хвороби — набряклість через патології, які утримують воду в тканинах. Набряк передавлює нервові волокна, що призводить до виникнення синдрому.

Найбільше схильні до захворювання такі категорії людей:

• діабетики;
• люди з надмірною вагою;
• вагітні;
• жінки під час та після настання клімаксу;
• жінки, які приймають антиестрогени у якості онкотерапії;
• люди з дисфункцією щитовидки;
• люди, чия робота передбачає безперервне навантаження на зап’ястя у незручному положенні.

Лікування тунельного синдрому також може знадобитися через нестачу в організмі вітаміну В6. Тому дуже важливо стежити за своїм раціоном та своєчасно заповнювати будь-які дефіцити.

У багатьох випадках розвиток захворювання пов’язаний із надмірною масою тіла. У поєднанні з низьким зростом вона є згубною для здоров’я. Також варто зазначити, що в холодну пору синдром розвивається частіше, ніж у теплу.

Різновиди тунельного синдрому

Найчастіше тунельний синдром локалізується у зап’ясті. Рідше — у нижніх кінцівках, ще рідше — у шиї та тулубі. Усього існує понад тридцять різновидів захворювання. Вони займають третину від усіх можливих патологій ПНР.

Поширені види нейропатії нижніх кінцівок:

1. синдром фібулярного каналу — здавлювання нерва на рівні колінного суглоба;
2. парестетична мералгія — компресія зовнішнього шкірного нерва стегна;
3. синдром передплюсневого каналу — передавлювання нерва в ділянці гомілковостопного суглоба;
4. метатарзалгія Мортона — здавлювання підошовно-пальцевих нервів через доброякісне розростання фіброзної тканини.

Найчастіше пацієнти звертаються за лікуванням тунельного синдрому, що вражає руки. Патологія може торкнутися променевого, ліктьового чи серединного нервів.

Розглянемо різновиди захворювання серединного нерва:

• синдром карпального каналу;
• пронаторний синдром, при якому відбуваються фіброзні зміни у круглому пронаторі;
• синдром Кулона — утиск серединного нерва в надліктьовій ділянці з внутрішньої сторони руки.

У ліктьовому нерві можуть розвинутися такі патології:

• хвороба Гійона — защемлення ліктьового нерва на рівні зап’ястя, яке характеризується онімінням пальців кисті;
• ульнарний синдром — здавлення нерва на рівні ліктьового суглоба, що призводить до оніміння кисті.

Лікування тунельного синдрому також потрібне у випадках компресії променевого нерва.

При його ураженні прийнято виділяти такі патології:

• «милицький параліч» — виникає на тлі постійного тиску (наприклад, через використання милиць) на променевий нерв або нерви плечового сплетення;
• епікондиліт — запалення через перенапругу м’язів та сухожилля ліктьової області;
• радіальний синдром — тиск на променевий нерв, що проходить у кісткових та м’язових тканинах передпліччя та ліктя;
• синдром плечом’язового каналу — передавлювання нерва в середній третині плеча.

Тунельний синдром найчастіше торкається верхніх кінцівок, а саме — рук.

Особливості лікування тунельного синдрому

Основне завдання терапії — припинити прогресування захворювання. Важливим правилом при лікуванні тунельного синдрому є дотримання профілактичних заходів. Наприклад, помітивши перші симптоми захворювання, необхідно на найближчі кілька тижнів знизити навантаження на зап’ястя і зафіксувати кисть таким чином, щоб не травмувати нерв. Якщо з’явився набряк, рекомендується прикладати холодні компреси.

Програма лікування розробляється для кожного пацієнта персонально і залежить від кількох чинників. Насамперед від ступеня тяжкості захворювання та вираженості запального процесу. План лікування тунельного синдрому визначається основним захворюванням, яке спричинило тунельну невропатію.

Оперативне втручання є крайнім заходом. Перш, ніж до нього вдатися, використовуються інші види терапії.

До таких відносяться:

1. фізіотерапія — це всілякі процедури, такі як масаж, акупунктура, іонофорез, мануальна терапія та ін., які будуть корисні, як у момент лікування, так і в період реабілітації;
2. застосування медикаментів — пацієнту вводяться глюкокортикостероїдний гормон та місцевий анестетик під долонну зв’язку;
3. лікування тунельного синдрому компресами — допомагають позбутися больових відчуттів та локального запалення.

Якщо всі перераховані вище методи не спрацьовують, пацієнту проводиться операція. У процесі оперативного втручання усуваються причини компресії нерва шляхом розширення карпального каналу.

Оперативне лікування тунельного синдрому передбачає застосування місцевих анестетиків.

Воно проводиться двома способами:

• відкритий — надріз карпальної зв’язки;
• ендоскопічний.

Після оперативного втручання пацієнту потрібно знерухомити руку. З цією метою застосовується гіпсова пов’язка. Після зняття гіпсу призначається курс реабілітації, який включає лікувальну фізкультуру та фізіотерапію. На те, щоб відновитись,  пацієнти витрачають до півроку. За умови повного одужання, через півроку можна говорити про повернення до колишньої діяльності.

Профілактика тунельного синдрому

Якщо ваша робота пов’язана з виконанням рухів, що повторюються, і незручним становищем рук, через що ви знаходитесь в групі ризику захворювання, не варто нехтувати профілактичними заходами. Працюючим за комп’ютером (програмістам, копірайтерам) рекомендується використовувати спеціальні підставки-підлокітники.

Також попередити хворобу допоможуть:

• систематичне перемикання між кількома заняттями;
• правильно обладнане робоче місце;
• вправи на зміцнення зап’ясть;
• зниження навантаження на кисті;
• носіння спеціальних шин у разі найменшого дискомфорту в зап’ястях.

Якщо ви помітили ознаки патології та потребуєте діагностики тунельного синдрому, чекаємо на вас у медичному центрі NEW STEP!