Лікування плечолопаткового періартриту (періартрозу)

Що таке плечолопатковий періартрит

Плечовий суглоб один із найбільш рухливих і навантажуваних, відповідно, саме його люди часто травмують та відчувають біль. Плечолопатковий періартрит (інша назва – синдром замороженого плеча) – патологія, для якої характерні дегенеративно-запальні процеси, що вражають м’які тканини – м’язи, сухожилля, зв’язки, синовіальні сумки. За статистикою, у 10% населення планети діагностовано це захворювання. Найчастіше від нього страждають жінки віком від 50 років.

Класифікація плечолопаткового періартриту

Лікарі класифікують захворювання залежно від стадії розвитку патологічного процесу:

• перша – початковий етап – пацієнт зазнає незначного больового синдрому, який посилюється вночі або в процесі фізичних навантажень, людина не може спати на пошкодженому плечі, відчуває легку скутість у рухах, тривалість етапу від півроку до 9 місяців;
• друга – заморожування – больовий синдром поступово зникає, його змінює скутість, внаслідок запалення суглоб збільшується, що ускладнює можливість виконувати будь-які дії руками аж до найпростіших, тривалість цієї стадії – від 3-4 місяців до 1 року;
• третя – розморожування – больовий синдром продовжує вщухати, знижується жорсткість суглоба, відповідно, рухова активність відновлюється, стадія триває від півроку до 1 року.

Важливо! За результатами огляду та обстежень лікар діагностує періартрит у гострій чи хронічній стадії.

Гостра стадія проявляється протягом одного тижня після розвитку патологічного процесу в організмі, біль наростає близько 2-3 годин та залишається безперервним. Багато пацієнтів зазначають, що вночі дискомфорт посилюється, поширюється на шийний відділ хребта.

У хронічну стадію хвороба трансформується поступово, цей процес супроводжується гострими болями, які виникають зненацька, як правило, після фізичних навантажень і навіть простих дій людині важко одягнути верхній одяг, завести руки за спину. Однак у стані спокою дискомфорт майже не відчувається.

Причини розвитку плечолопаткового періартриту

Патологічний процес часто розвивається на тлі захворювання, яке діагностовано у людини спочатку, його причинами можуть бути:

• тендиніт – запалення сухожиль;
• розрив м’язово-сухожильних тканин, які утворюють обертальну манжету – це своєрідна “шапка” над головкою плечової кістки;
• адгезивний капсуліт – захворювання, при якому запалюється суглобова капсула (оболонка, яка оточує суглоби);
• кальцифікуючий тендиніт, його також називають кальциноз плеча – у сухожиллях утворюється кальцій;
• бурсит плеча – запальний процес у бурсі (кишеня, заповнена рідиною, знаходиться навколо суглобів, необхідний для змащення, ковзання всіх елементів суглобів).

Крім цього, є захворювання, які провокують розвиток періартриту плеча:

• цукровий діабет;
• мастектомія;
• туберкульоз;
• онкологія молочної залози;
• хвороба Паркінсона;
• мастектомія;
• захворювання серця.

Ситуації, які можуть стати спусковим гачком для розвитку патології:

• період, коли плече тривалий час залишається нерухомим, наприклад після перелому, інсульту або операції;
• хвороби щитовидної залози;
• протрузії, грижі шийної зони хребта;
• сидяча робота;
• порушення обміну речовин;
• сильне переохолодження.

Плечолопатковий періартрит супроводжується не тільки запаленням. Також формується рубцева тканина, в результаті капсула потовщується, набуває жорсткості – ці аномалії лікарі розцінюють як симптоми патології.

Симптоми, ознаки прояву плечолопаткового періартриту

Симптом, яким можна визначити захворювання, – обмеження рухової активності у зоні плеча. Це характерний для цієї патології симптом. Розведення руки в діапазоні 40-150 градусів може завдавати серйозного дискомфорту, але якщо підняти її вгору, біль практично зникає. Візуально суглоб виглядає набряклим і почервонілим.

Типові скарги пацієнтів:

• сильний біль у плечі вночі;
• оніміння пальців;
• м’язова атрофія;
• різке зниження чутливості;
• стрес, апатія, психологічне виснаження.

Людина з таким діагнозом перебуває у пригніченому стані, оскільки біль позбавляє можливості вести звичний спосіб життя, йому важко зачесатися, поголитися, одягнутися.

Важливо! Без професійного лікування плечового періартриту періодичний дискомфорт трансформується на хронічний больовий синдром, верхня кінцівка буде знерухомлена повністю, а біль поширюється на шию, лопатки.

Ускладнення періартриту

Ще одна особливість захворювання – ускладнення, вони практично завжди супроводжують періартрит плечового суглоба, лікування в спеціалізованій клініці позбавить болю і виключить ймовірність небажаних наслідків. Найбільш поширені:

• формування кісти;
• патологія трансформується у хронічну форму;
• дегенеративні процеси.

Результатом захворювання та відсутності адекватного лікування стануть такі наслідки: некроз тканин, знерухомлення руки, зрощення структур, що оточують суглоб, формування кальцифікатів

Діагностика плечолопаткового періартриту

У більшості випадків для діагностики плечолопаткового періартриту ортопеду-травматологу достатньо вислухати пацієнта, зібрати анамнез, оглянути плече, руку, дізнатися симптоми патології. Щоб мати повну картину стану здоров’я, фахівець просить виконати рукою кілька простих рухів. За ними можна оцінити, наскільки утруднена рухова функція та інтенсивність больового синдрому. Іноді лікарю необхідно оцінити пасивну рухливість суглоба. Під час дослідження фахівець самостійно рухає суглоб, допомагає зрозуміти ступінь жорсткості. Завдання пацієнта – наскільки можна розслабити плече.

Зібраний анамнез та історія хвороби допомагають лікарю визначити – чи перебуває пацієнт у зоні ризику. Наприклад, чи є цукровий діабет, травми плеча.

Для підтвердження діагнозу “плечолопатковий періартрит” у клініці призначаються інструментальні методи:

• рентгенографія плечового суглоба;
• ультразвукове дослідження м’яких тканин, що оточують уражений суглоб;
• комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія.

Лабораторні діагностики та електрокардіографія допомагають виключити інфаркт.

Лікування плечолопаткового періартриту

Основний критерій вибору методів лікування плечолопаткового періартриту – інтенсивність прояву симптомів. При гострому больовому синдромі ортопед-травматолог приймає рішення про те, як його усунути:

• ін’єкції або пероральні препарати, які надають знеболювальну, протизапальну дію;
• кортикостероїди, які вводять прямо в суглоб – препарати мають потужну протизапальну, знеболювальну дію;
• спеціальні маніпуляції з плечем – їх проводять під загальною анестезією, мета – мобілізувати лопатку та послабити рубцеву тканину;
• гідравлічне розтягування суглобів – проводять під місцевою анестезією, в осередок запалення вводять фізіологічний розчин, це дещо розтягує суглобову капсулу, вона стає м’якшою.

Відмінні результати у лікуванні періартриту плечового суглоба демонструє фізіотерапія:

• процедури із застосуванням тепла та холоду, коли хвороба знаходиться у гострій фазі, використовують холод, щоб зняти запалення, потім – тепло, щоб покращити рухливість суглоба;
• процедури з використанням ультразвуку та магнітотерапії – покращують загальне самопочуття пацієнта;
• для розслаблення плеча відмінно підходить голкорефлексотерапія;
• курс мануальної терапії повинен проводити лише професійний вертебролог – сеанси відновлюються уражений суглоб;
• курс масажу нормалізує кровотік тканин – це необхідно, щоб зняти запалення;
• грязьові аплікації мають загальний оздоровлюючий ефект.

Один із етапів лікування періартриту плеча – іммобілізація суглоба, слід максимально обмежити рухову активність. Єдині фізичні навантаження, які допускаються цьому етапі, – спеціальні лікувальні вправи.

Важливо! Курс терапії для більшості пацієнтів складається з 12-15 комплексних сеансів: процедури фізіотерапії, масажу, мануальної терапії, а також за необхідності ін’єкції знеболювального препарату.

Профілактика плечолопаткового періартриту

Профілактичні заходи підбирають залежно від факторів ризику. Якщо пацієнт нещодавно переніс операцію на плечовому суглобі, потрібно буде систематично виконувати призначені лікарем вправи, щоб не допустити іммобілізації суглоба та небезпечного в такій ситуації знерухомлення. Важливо виконувати лікувальну фізкультуру регулярно, щоб запобігти рецидиву захворювання. Необхідно контролювати стан здоров’я, у разі розвитку запального процесу важливо не запускати його, а вчасно звернутися до фахівця.

Фізіотерапія використовується не тільки для ефективного лікування плечолопаткового періартриту, але також для профілактики патології, наприклад, при артриті лікарі рекомендують прогрівання суглобів, але такі процедури категорично заборонені, коли хвороба перебуває на гострій стадії.