Лікування епіконділіта без операції в Запоріжжі

Що таке епікондиліт

Епікондиліт – захворювання, що проявляється комплексом дегенеративних та запальних процесів у тканинах, які оточують ліктьовий суглоб. Осередок запалення зосереджений у зоні кріплення надпилищ плечової кістки та сухожилля передпліччя, які виконують функцію згинання та розгинання. Лікування епікондиліту, як правило, необхідне людям віком від 30 до 50 років.

Причини розвитку епікондиліту

Головна причина розвитку патологічного процесу в лікті – надмірні навантаження, які припадають на руку. Йдеться про різноманітні навантаження, наприклад, підйом ваг, різкі, уривчасті рухи, навіть монотонні, але систематичні рухи призводять до захворювання. Найчастіше подібні дії руками пов’язані з професійною, спортивною чи аматорською діяльністю. Деякі види спорту, де доводиться активно працювати руками, і навіть професії, де доводиться переносити тяжкості. провокують захворювання.

Важливо! У зоні ризику всі професії, види спорту та діяльності, які вимагають виконання одноманітних рухів – згинання та розгинання руки у ліктьовому суглобі, а також передбачають навантаження на кисть та передпліччя.

Інша поширена причина розвитку захворювання – травми ліктя, найчастіше це падіння, в результаті яких відбувається запалення задньої частини ліктьового суглоба.

Також у групі ризику люди, в історії хвороби яких вказано дисплазію сполучної тканини та/або остеохондроз грудного, шийного відділів.

За лікуванням епікондиліту частіше звертаються чоловіки, оскільки саме вони більшою мірою схильні до захворювання. Традиційно патологічний процес розвивається на активнішій руці, відповідно, у правшої діагностують правосторонній епікондиліт, а у шульги – лівосторонній.

Класифікація епікондиліту

Лікарі класифікують захворювання щодо локалізації патологічного процесу.

• Зовнішній (латеральний) – запальний процес локалізується у зовнішній частині ліктя. Інша назва цієї форми патології “тенісний лікоть”, оскільки її діагностують у професійних тенісистів. Характерні симптоми – біль, що давить, у ліктьовому суглобі при хапанні, носінні, підніманні тяжкостей. Хвороба розвивається через надмірне навантаження сухожиль у результаті частого, монотонного руху ліктем. Крім тенісистів, лікування епікондиліту може знадобитися людям, чия робота вимагає великих фізичних навантажень на руку.
• Внутрішній (медіальний) – при даній формі захворювання у ліктьовому суглобі відбуваються патологічні зміни структур колагену, а також розвивається запальний процес. Осередок ураження зосереджений у внутрішній частині ліктьового суглоба. Як правило, захворювання діагностують у людей, які займаються легкою фізичною працею, яка передбачає монотонні, обертальні рухи. Інша назва патології – “лікоть гольфіста”, оскільки саме рухи, які спортсмен виконує при ударі м’яча ключкою для гольфу, провокують розвиток патології.

Діагностика епікондиліту

Лікування епікондиліту починається з діагностики, лікар проводить клінічний огляд, у більшості випадків фахівця цього достатньо, щоб визначити захворювання. Насамперед, ортопед встановлює точку локалізації болю. Потім проводяться лікарські випробування, які допомагають встановити, наскільки обмежена рухова функція ліктьового суглоба. Таким чином, лікар розуміє форму перебігу патології.

• При латеральній (зовнішній) формі хвороби пацієнтові боляче розгинати кисть.
• При медіальній (внутрішній) формі біль виникає під час згинання кисті.

Для уточнення діагнозу фахівець може призначити ультразвукову чи магнітно-резонансну діагностику.

Важливо! У деяких випадках потрібна розширена діагностика епікондиліту – ультразвукове або магнітно-резонансне дослідження – щоб виключити інші захворювання з аналогічними симптомами.

Лікування епікондиліту

На щастя, навіть у гострій формі патологія добре піддається лікуванню та прогнози сприятливі. Понад те, досить консервативної терапії. На жаль, багато людей вважають за краще заглушити біль маззю, гелем або таблетками, але в результаті зникає лише симптом, а не причина. Будь-який патологічний процес потребує лікування та епікондиліт не виняток. Якщо не звернутися до фахівця, захворювання трансформується у хронічну, тоді біль у лікті турбуватиме протягом усього життя. До того ж, хвороба в хронічній формі неминуче прогресує, це означає, що дискомфорт поступово наростатиме і незабаром з’являтиметься навіть при незначних навантаженнях, зміні атмосферного тиску. Вночі такі болі посилюються. Ось чому так важливо не запускати хворобу, а вчасно звернутися до клініки та пройти професійне лікування епікондиліту.

У нашій клініці застосовується особливе комплексне лікування, яке складається із трьох напрямків:

• вправи на реабілітаційних тренажерах;
• фізіотерапія;
• лікувальний масаж.

При помірному больовому синдромі принцип лікування епікондиліту полягає в наступному – обмежити рухову активність, щоб зникли неприємні відчуття, потім поступово збільшувати навантаження, щоб зрозуміти – яке навантаження для пацієнта є максимально допустимим.

Головна відмінність нашого підходу до лікування – повне виключення медикаментів та будь-яких хірургічних методик. Комплексний підхід – фізіотерапія у поєднанні з масажем та лікувальною фізкультурою – демонструє відмінні результати. Спеціальні вправи, підібрані фахівцем, усувають біль, скорочують процес відновлення, а магнітотерапія, ультразвукова терапія посилюють позитивний ефект.

Консервативне лікування, запропоноване фахівцями нашої клініки, гарантовано має позитивну дію:

• усуває запалення, біль у лікті;
• нормалізує кровотік, харчування тканин у сфері ушкодження;
• руйнує кісткові нарости, кальцинати в ліктьовому суглобі;
• загоює м’язи, сухожилля, пошкоджені патологічним процесом;
• зміцнює м’язи та сухожилля.

Лікування епікондиліту повинне проходити під контролем лікаря, оскільки тільки фахівець здатний підібрати найбільш ефективні вправи, які не зашкодять суглобу, а вплинуть на терапевтичну дію. Часто пацієнти роблять серйозну помилку – відразу після усунення болю повертаються до колишнього способу життя та колишніх навантажень. Цього робити не можна, оскільки пошкоджені тканини ще вразливі. Необхідно пройти повний курс лікування та реабілітації, зміцнити м’язи і тоді повертатися до активного життя.

Профілактика

Профілактичних заходів, перш за все, повинні дотримуватись люди, які перебувають у зоні ризику, – представники будівельних професій, тенісисти, гольфісти, масажисти. Якщо ви знаходитесь в групі ризику, відвідайте лікаря, пройдіть діагностику та отримайте рекомендації щодо способу життя як захистити ліктьовий суглоб.

Профілактичні дії можна умовно поділити на дві категорії:

• для здорових людей – дії мають бути спрямовані на попередження захворювання;
• якщо патологічний процес вже виявлено, профілактика полягає у запобіганні повторним больовим нападам.

Важливо обмежити будь-які одноманітні, монотонні, що збільшують навантаження на ліктьовий суглоб. За потреби показано носіння еластичного бинта або налокітника, щоб рівномірно розподілити навантаження на м’язи.

Якщо ви активно займаєтеся спортом:

• обов’язково починайте кожне тренування з розігріву м’язів, розминайте суглоби, щоб покращити кровотік;
• вправи підбирайте, адекватні своєму віку та стану здоров’я, відпочивайте між підходами;
• уважно підбирайте інвентар, щоб не перевантажувати суглоби;
• використовуйте амортизатори, захисні пов’язки.

Якщо ваша професія перебуває у групі ризику, зверніть увагу на такі профілактичні заходи:

• під час роботи намагайтеся вибрати комфортне положення та зручну позу;
• монотонні рухи чергуйте із зарядкою та відпочинком;
• регулярно проходьте курси масажу;
• порадьтеся з лікарем щодо прийому мінерального комплексу;
• перегляньте меню, в ньому має бути достатня кількість кальцію та вітаміну D.

Якщо з’являється біль, самостійне лікування епікондиліту буде неефективним. Зверніться до лікаря та отримайте чіткі рекомендації, які допоможуть досягти тривалої ремісії.

Ускладнення після епікондиліту

При своєчасному візиті до фахівця захворювання легко піддається лікуванню, пацієнт швидко одужує та на тривалий термін забуває про болі у лікті. Ускладнення виникають тільки, якщо пацієнт ігнорує біль або бореться з нею в домашніх умовах підручними засобами. Поступово патологічний процес прогресує, людина може потиснути руку співрозмовнику, підняти легкий предмет, зігнути руку в лікті. Різко знижується м’язовий тонус, знижується інтенсивність кровотоку в шийній зоні хребта, головному мозку, це призводить до головного болю, а також болю в шиї.

Крім цього, слабшають м’язи передпліччя, на тлі цього можуть розвиватися такі ускладнення:

м’язова атрофія передпліччя – патологічний процес розвивається поступово, в результаті м’язова тканина зменшується в об’ємі, стоншуються м’язові волокна, атрофія може досягти такої стадії, коли людина навіть не зможе взяти в руку ложку;

Бурсит ліктьового суглоба – патологія, що супроводжується запаленням синовіальної оболонки з утворенням гною, це захворювання набагато складніше епікондиліту, оскільки лікування часто вимагає хірургічного втручання.

Будьте уважні до свого здоров’я, якщо відчуваєте біль, пам’ятайте, що таким чином організм сигналізує про небезпеку та просить допомоги. Зверніться до фахівця, пройдіть діагностику та отримайте чіткі рекомендації щодо здоров’я та способу життя.